Адаптація п’ятикласників (поради батькам)

 

У п’ятому класі розпочинається новий період у житті дитини. Вона дорослішає та йде в середню школу. Вимоги до навчання кардинально змінюються, з’являються нові шкільні предмети. П’ятий клас – це не тільки новий етап навчання, а й новий етап розвитку особистості 

 Що може полегшити адаптацію дітей до нових умов навчання?

- Заохочуйте дитину говорити про шкільні справи. Не обмежуйте свій інтерес поширеними запитаннями, наприклад: «Як ти провів свій день у школі?».

- Щотижня вибирайте час вільний від домашньої роботи та обговорюйте зі своєю дитиною шкільні питання.

- Запам’ятайте імена, події та подробиці, які розповіла вам ваша дитина, а потім використовуйте їх, щоб розпочати розмову про школу.

- Регулярно обговорюйте з учителем вашої дитини прогрес, поведінку та стосунки дитини з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих занепокоєнь, звертайтесь до вчителя принаймні раз на місяць.

- Розумійте навчальну програму та особливості школи вашої дитини.

- Беріть участь у всіх заходах та зустрічах, організованих батьківським комітетом та викладачами. Використовуйте будь-яку можливість, щоб зрозуміти, як навчається ваша дитина і як її навчають.

- Допомагайте дитині виконувати домашнє завдання, але не робіть цього самостійно. Встановлення особливого часу для виконання домашніх завдань та моніторинг виконання цих вказівок допоможуть вам сформувати позитивне ставлення до навчання.

- Допоможіть дитині зацікавитися тим, що вчить школа. Дізнайтеся, що цікавить вашу дитину, а потім поєднайте її інтереси з предметами, які вона вивчає у школі.

- Коли шкільне життя вашої дитини змінюється, ви повинні наполегливо працювати, щоб підтримувати вдома спокійну та стабільну атмосферу. По можливості намагайтеся уникати серйозних змін у сімейних звичках у першій половині року. Спокій сімейного життя вашої дитини допомагає їй ефективніше вирішувати проблеми в школі.

- Забезпечте дитині гарне поєднання відпочинку, фізичної активності та шкільної роботи. Шкільна програма містить більше теоретичних матеріалів, тому слід навчити дітей запам’ятовувати певні правила з математики, української мови, історії тощо.

- Дотримуйтесь пропозицій вчителя щодо ведення зошитів. Переконайтеся, що ваша дитина навчилась бути охайною у всьому, включаючи догляд за підручниками.

- Пам’ятайте, що клас вашої дитини складається з трьох груп: діти, батьки та педагоги. Чим дружнішими та цілеспрямованішими будуть ці команди – тим кращою буде атмосфера в класі та, як наслідок, легше дитина адаптується до нових умов навчання. Це залежить від кожного з нас.

Психологічна служба «Козацького ліцею» також супроводжує процес адаптації наших найменших вихованців: протягом року буде відбуватись діагностика (згідно згоди батьків), консультації (за потреби), а також тренінги на командоутворення (згідно плану школи) 

Звернутись по допомогу - це турбота про себе!

 

У кожної людини бувають такі ситуації, коли вона потребує допомоги. І це цілком природно. Турбота, підтримка та розуміння - це основні потреби людини

Сьогодні, 10 вересня, у Всесвітній день запобігання суїциду, психологічна служба хоче нагадати нашим вихованцям про те, коли варто звернутись до психолога. Отже, якщо ви спостерігаєте у себе один чи декілька пунктів із переліку - вам потрібна допомога фахівця:

1. Перепади настрою
2. Погані думки
3. Байдужість до речей, які раніше приносили радість
4. Почуття ізоляції і самотності
5. Почуття втрати контролю
6.Труднощі у стосунках
7. Порушення сну
8. З'явилося відчуття, що потрібно з кимось поговорити

В кабінеті психолога (навчальний корпус, ІІ поверх) ви завжди можете розраховувати на конфіденційну консультацію та підтримку! 

Також можемо запропонувати телефони гарячої лінії, на які можна звертатись у складній ситуації! 

👇👇👇

Розмова заради життя або що необхідно знати про підлітковий суїцид, щоб вчасно надати допомогу?

Всесвітній день запобігання самогубствам - 

міжнародна дата, яка відзначається по всій планеті щорічно, 10 вересня, з метою запобігання самогубствам у всьому світі

Діти та підлітки є дуже вразливою категорією через свої вікові особливості, коли будь-яка суттєва проблема, що має важкий, гострий чи тривалий характер, здатна порушити процес формування й розвитку організму, психічних особливостей і функцій особистості. Найжахливіше, що в результаті цього дитина може скоїти непоправне – суїцид. 

До слова, за даними ВООЗ, 

щорічно накладають на себе руки понад 200 дітей 

і 1,5 тисяч підлітків у світі

 

Що необхідно знати про підлітковий суїцид, щоб вчасно надати допомогу?  Тривожними для батьків і вчителів мають стати такі фактори:

• розмови дитини про самогубство або про суїцидальні думки в однолітків, подруг, однокласників (іноді дитина не каже про самогубство прямо); 
• надмірна самокритика й переживання з приводу своїх поразок і невдач, дуже низька самооцінка підлітка; 
• захоплення кумирами, які вчинили самогубство; 
• прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду; 
• дарування важливих для дитини речей друзям або своїй сім’ї; 
• соціальна ізоляція; 
• депресивний стан; 
• виникнення на тілі поранень;
•  відсутність гігієни та байдуже ставлення до власного зовнішнього вигляду.

Крім того, важливо пам’ятати:

1. Суїцид, зазвичай, не відбувається раптово, без попередження. Більшість підлітків, що роблять замах на своє життя, діляться планами, але майже 80% дорослих не чують або не хочуть цього почути.

2. Суїцид не передається у спадок. Але сім’я, де вже було скоєне самогубство, стає для дітей зоною підвищеного ризику:

1. Якщо у розпал сімейного скандалу підліток загрожує суїцидом, батьки повинні негайно зупинити сварку, якою б зухвалою не була його поведінка.
2. Розмова з підлітком про суїцид не наводить його на думку покінчити з собою. Промовляючи свої тривоги, підліток звільняється від них. Головне, щоб підтекстом цих розмов не стала поетизація, героїзація смерті, як видатного вчинку сильної особистості.
3. Думки про самогубство можуть минути, людина може повністю позбутися їх. Суїцидальні думки – не вирок.
4. Відкрите обговорення підлітком своїх проблем і відчуттів може врятувати йому життя. Часто людина до останнього сумнівається у скоєнні самогубства, важливо вчасно виявити ці наміри та відверто поговорити.
5. Рідко причиною самогубства є один фактор (розбите серце, сварка з близькими). Певний з них може стати спусковим механізмом, але не є єдиною причиною. Зазвичай проблеми накопичуються певний час (дитину ніхто не підтримує, вона боїться засмутити близьких або не довіряє дорослим чи психологам).

Дорослі мають пам’ятати, що суїцидні настрої у підлітків є наслідком недостатньої уваги до них. Під час кризи дитина завжди потребує підтримки та участі дорослих. Важливо враховувати характер оточення підліткового мікросередовища та мати елементарні знання психології цього віку.

Основні мотиви підліткових самогубств:

• за мотивом «невдале кохання» – людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду, при ранній вагітності. Кохання як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15–17 років;
• за мотивом «крик про допомогу» – індивід скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєні з метою вплинути на певних суб’єктів з соціального оточення (батьків, однолітків тощо);
• за мотивом «синдром Вертера» –  наслідування суїцидальної поведінки психологи називають ефектом (синдромом) юного Вертера. Девід Філліпс, провівши дослідження, дійшов висновку, що кількість суїцидів різко збільшується після публікації на перших шпальтах газет повідомлення про самогубство.

Загальні рекомендації педагогам і батькам з надання допомоги дітям у запобіганні суїцидальної поведінки:

1. Слід відмовитися від авторитарності й наказового тону під час спілкування з дитиною
2. Варто будувати стосунки на основі договору, прохань, пояснень
3. Серйозно поставтеся до всіх погроз зі сторони дитини, не ігноруйте їх
4. Дайте відчути дитині, що її люблять і її проблеми вам не байдужі
5. Пояснюйте, що самогубство – неефективний спосіб розв’язання проблеми
6. Зверніться по допомогу до авторитетних для дитини / підлітка людей
7. Зверніться разом з дитиною до психоневрологічного диспансеру, дитячого чи підліткового психіатра, психотерапевта, психолога або за телефоном "гарячої лінії"

Пам'ятайте, що ви завжди можете звернутись до нашої психологічної служби для того щоб отримати консультацію та рекомендації! 

За матеріалами /https://ns-plus.com.ua/2019/06/01/dytyachyj-ta-pidlitkovyj-suyitsyd-yak-zapobigty-ta-dopomogty/